18.02.2016
Ініціатор Благодійного фонду «Добродар» Ігор Хміль відвідав сім’ю Зеленюків із Ладижина
Ми вже писали про 10-річного хлопчика Павлика Зеленюка, який із родиною мешкає в Ладижині. Розумний, чемний хлопчик, розвинений та балакучий. Усміхнений та відкритий. Все було б гаразд, якби не хвороба, яка підкосила його у місячному віці. Тоді раптова хвилинна зупинка дихання спричинила розвиток дитячого церебрального паралічу, що став причиною затримки в фізичному розвитку. Всі ці роки мама Олена та батько Олег не полишали надій поставити сина на ноги попри те, що лікарі частіше за все розводили руками. Мама Павлика мужньо та стійко переживала такі медичні висновки і боролася за те, аби син кріпився, ріс і розвився як звичайні діти.
Возили сина на курс реабілітації до Вінниці, потім в одну київську клініку, іншу… У чотирирічному віці Павлик переніс операцію на ніжках – йому провели пересадку нервів, надрізали сухожилля, щоб ніжки вирівнялися у колінах. До цього вони були зігнуті і перехрещені. Мама постійно цікавилася та вивчала різні методи і підходи в тренуваннях, долала з сином чималі відстані від дому, щоб домогтися позитивної динаміки у розвитку. Свого часу дізналася про кінезітерапію – лікування рухом, й чимало часу, сил та коштів витратилося на тренування далеко від дому. Тоді Олена звернулася до ініціатора Благодійного Фонду «Добродар» Ігоря Хміля з проханням придбати спеціальний тренажер для індивідуальних занять Павлуші вдома.
Відтоді пройшло чотири місяці. Протягом цього часу ми постійно спілкуємося з Оленою і дуже тішимося тими результатами, яких Павлик разом з домашніми досягнув на сьогоднішній момент. Ось що розповіла Олена Зеленюк, коли Ігор Хміль завітав у гості: «Займаємося регулярно. Раніше тренування давалися важке, треба було запам’ятати комплекс обов’язкових вправ. Згодом ми прилаштувалися і зараз витрачаємо годину на 12 вправ, кожну з яких треба повторити 30 разів. У такому віці як Павлик, лікарі-спеціалісти не надто поспішають братися допомагати. Перевагу надають діткам до 3-річного віку, коли є реальні шанси поліпшити фізичне здоров’я. Але за чотири останніх місяці ми бачимо реальний прогрес у Павлика. У нього почали розвиватися й накопичуватися м’язи, і навіть ставимо перед собою завдання-мрію – навчити сина пересуватися самотужки».
З Ігорем Хмілем із задоволенням спілкувався і Павлик, який розповів, що займатися на тренажері не надто важко, згадав, коли і за яких обставин мамі вручили документи на тренажер і навіть згадав про подарунки. А також повідомив, що зараз більше часу на тренажері проводить з батьком, який вже повернувся із зони АТО, відслуживши на передовій понад два роки.
Фонд «Добродар» разом із сім’єю Зеленюків радіє прогресивним змінам у фізичному розвитку Павлика і бажає батькові Олегу, мамі Олені сил, терпіння та реалізації їхньої мрії, а синам Олегу та Павлику – міцного здоров’я.
