07.07.2015
З народними гуляннями, конкурсами від фонду «Добродар» і водним обливанням у спекотний вечір від районного Будинку культури.
Івана Купала — традиційне народне свято, одне з найулюбленіших. Влітку українцям ніколи було гуляти, треба було працювати, тому Івана Купала відзначали завжди масово, весело й розкішно. Саме так із року в рік відзначають це свято й тростянчани. Перед районним Будинком культури ніде голці було впасти, на масові гуляння вийшли дорослі, молодь і малеча. Концертна програма була цікавою, сценки – дотепними, танці й пісні – на високому професійному рівні.
Із задоволенням мешканці Тростянця брали участь у конкурсах, підготовлених і проведених Благодійним фондом «Добродар». Найбільше вразив конкурс для малюків, рученятка яких мали передавати по ланцюжку м’ячик. У конкурсі не обійшлося без допомоги батьків, бо навіть стояти в рядочок ці 2-3-річні дітки ще не навчились. Тростянецька малеча була дуже зворушливою і роздавати їм цукерки й подарунки за участь було надзвичайно приємно.
Конкурс з повітряними ключками для перекочування м’яча був захоплюючим для діток 6-7 років. Ведуча завбачливо підготувала кілька таких ключок, бо у кожній команді вони лопалися як мильні бульбашки. Були у цьому конкурсі переможці й переможені, але ніхто не залишився без призів від «Добродару».
Головною подією святкування, яку очікували «бувалі» святкуючі, було поливання водою. Нагадаймо, традиційно на свято Івана Купала люди очищаються водою й вогнем, бо це є найдавнішою формою магії.
Сучасні водні маги підготувалися заздалегідь. Ними вже вкотре в Тростянці були пожежники, які в чітко визначений час брандспойтом створили потужний фонтан живильної вологи. Тішилися й купалися всі: від мала до велика, ловлячи на собі хто краплинки, а хто потоки водного очищення. Ініціатором та організатором такого поливання вже третій рік поспіль є директор районного Будинку культури Віктор Баламут.
Далі знову пісні й танці. І знову конкурси, але вже для дорослих. І знову оплески, сміх і призи від «Добродару». А ще багаття, яке зайнялося швидко, догорало повільно, і до пізньої ночі вабило не один десяток поглядів.