05.09.2015

У Міжнародний день благодійності голова фонду «Добродар» Ігор Хміль отримав лист подяки від Назара з Тростянця

«Ігоре Вікторовичу, я дуже вдячний Вам за допомогу, розуміння та підтримку. Конструктор з магнітами, який Ви подарували мені на Новий 2010 рік, і досі зберігається в мене вдома. В той час я знаходився на лікуванні в м. Києві, у відділенні інтенсивної хіміотерапії й не виходив з палати чотири місяці, тому що не можна було. Я бачив лише лікаря, медсестер та маму, яка знаходилася поруч. То був найкращий подарунок. Здоров’я Вам, наснаги, всього найкращого. З повагою Назар».

2009-2010 рр. були найскладнішими для 10-річного хлопчика, бо треба було долати хворобу. Й дякувати долю, що тоді з ним були люди, які не залишили дитину один на один з бідою. Люди, які живуть за принципами Марії Терези, яка казала так: «Віддавай світові найкраще, що в тебе є. І цього може не вистачити. Все одно віддавай світові найкраще, що в тебе є».

А найкраще, що має людина – це її душа, вміння співчувати, і вчасно пожертвувати свої можливості, час й ресурси, щоби хоча б одній людині на цій землі стало ліпше. За таких обставин перетнулися життєві шляхи Ігоря Вікторовича та Назарчика, в якого в 2009 році виявили мієлоїдний лейкоз.

Позитивна енергія хлопчика, його бажання жити, мамина віра та допомога сторонніх людей зробили найкраще: весною 2010 року Назарова хвороба увійшла в ремісію і 2 квітня 2010 року їх з мамою виписали з лікарні додому. У травні цього ж року було прийнято рішення пройти курс опромінення, а потому – ще 12 місяців підтримуючої хіміотерапії. І протягом усього часу — переживання, часті поїздки до лікарні, витрати на все: від квитків до препаратів. Увесь цей час, доки мама Назара Олена зверталася до Ігоря Вікторовича, жодного разу не отримала відмови, постійно відчувала підтримку її та її сина. Не обходилося без подарунків для маленького хлопчика, які закарбувалися в пам’яті на все життя. Але найбільший подарунок все ж – це одужання, яке несе радість життя, радість спілкування, віру, надію та любов.

Наостанок скажемо, що випробування 5-річної давнини Назар мужньо подолав і дай Бог, аби й надалі зростав, мужнів й був доброю й чуйною людиною. Назаре, будь здоровий й щасливий!